Творча обдарованість

РАЙОННА ПРОГРАМА
«Обдаровані діти»
на період до 2014 року

Програма «Обдаровані діти» на період до 2014 року розроблена з метою забезпечення виконання завдань, визначених Державною цільовою програмою роботи з обдарованою молоддю на період до 2014 року та створення в районі сприятливих умов для всебічного гармонійного розвитку особистості. Програма роботи з обдарованими дітьми визначає такі проблеми:

• відбір, навчання і виховання обдарованих дітей, забезпечення творчої діяльності учасників навчально-виховного процесу,  глибоке осмислення освітніх процесів,
• сприяння у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти, розширення соціально-правових гарантій школяра,  залучення до наукової роботи, розвитку творчих здібностей і обдарувань дітей;
• узгодження роботи освітніх закладів, позашкільних установ, пов’язаних з навчанням і вихованням дітей;
• поширення серед учнів та батьків знань про те, що людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, творчий потенціал є найвищими соціальними цінностями.

Програма спрямована на створення сприятливих умов для пошуку, підтримки і розвитку інтелектуально і творчо обдарованих дітей та їх самореалізації.

Мета програми:

Визначити організаційні, науково-практичні та психолого-педагогічні заходи з розробки та впровадження ефективних методів і технологій пошуку, навчання й виховання обдарованих дітей в районі, створити умови для гармонійного розвитку особистості, розвитку системи профільного навчання, підтримки та заохочення здібних дітей.

Завдання:

• удосконалення системи та механізмів пошуку і виявлення об­дарованих дітей;
• забезпечення оптимальних умов для розвитку творчих здібнос­тей дітей;
• підготовка педагогічних працівників до роботи з обдарованою молоддю;
• запровадження інновацій щодо змісту, форм і методів роботи з обдарованою молоддю;
• надання психологічної допо­моги обдарованим дітям, їх бать­кам, вчителям;
• сприяння збереженню пси­хологічного здоров'я й емоційного благополуччя обдарованих дітей;
• створення системи стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих дітей та педагогічних працівників, які з ними працюють.

Програма складається з 5 розділів, кожен з яких спрямований на виконання таких основних завдань:

• науково-методичне забезпечення роботи з обдарованою молоддю;
• створення системи пошуку обдарованої молоді;
• навчання, виховання і розвиток обдарованої молоді;
• забезпечення соціально-правових гарантій;
• співпраця з громадськими організаціями.

Очікувані результати виконання Програми

• удосконалення системи по­шуку і підтримки обдарованих ді­тей;
• висока творча активність учи­телів (створення власних методич­них посібників, програм; участь у роботі кон­ференцій, семінарів тощо);
• активна і результативна участь дітей у позаурочній діяльності;
• високі показники досягнень учнів в олімпіадах, конкурсах;
• створення системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю;
• інтенсивне впровадження  інноваційних технологій навчання та виховання;
• розширення районного банку даних «Обдарованість»;
• створення системи  морального і матеріального заохочення обдарованих дітей  до науково-дослідницької і творчої діяльності.

Система роботи вчителя з обдарованою дитиною на уроках української мови і літератури

Модернізація національної освіти в Україні визначила необхідність розвитку інтелектуального, духовного потенціалу українського народу, вихід вітчизняної науки і культури на світовий рівень. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування української еліти.

То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної чи творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики. Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина –   індивідуальність, що потребує особливого підходу.

Під час роботи з такими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені розмаїтістю видів обдарованості, зокрема віковою та прихованою, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також малою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованим дітьми.

Саме діти з ознаками обдарованості вільно або мимоволі можуть створювати своєю поведінкою нестандартні ситуації, для вирішення яких «учительські» стереотипи не лише даремні, але навіть шкідливі як для дитини, так і для самого вчителя. Однією з причин виникнення подібних ситуацій є те, що, наприклад, унаслідок високого темпу інтелектуального розвитку обдаровані діти (а за великим рахунком і будь-які інші діти) усвідомлено або неусвідомлено вимагають до себе відношення як до повноправного суб'єкта учбової діяльності, спілкування і так далі. Тим часом один з найбільш поширених стереотипів традиційної учительської свідомості полягає в тому, що учень (саме тому, що він учень) початково розглядається як об'єкт педагогічної дії, але не як суб'єкт спільного освітнього процесу.

Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми, педагог повинен уміти вставати в позицію рефлексії до самого себе. Так, одним з основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип «прийняття іншого», згідно з яким учитель повинен спочатку приймати учня як індивідуальність зі своїми особливостями, що вже склалися.

         Крім того, вчителеві важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Компетенція вчителя є важливим фактором у використанні спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати інтереси. Щоб створити таку атмосферу, вчитель використовує такітворчі методи:

- стимулювати бажання учнів працювати самостійно;

- заохочувати до роботи над проектами, запропонованими самими учнями;

- переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;

- заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності;

- виключати будь-який тиск на дітей, створювати розкуту атмосферу;

- надавати дитині свободу вибору галузі застосування своїх здібностей.

Особистість часто не може правильно обрати життєвий шлях, що врешті-решт негативно позначається на науковому та інтелектуальному потенціалі держави в цілому, на рівні її економічного та соціального розвитку. Адже обдарований учень починається з обдарованого вчителя (інтелект загострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю).

"Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання".

Вчитель  визначає такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

2) створення найсприятливіших умов для творчості.

У своїй діяльності використовую певні алгоритми роботи з обдарованими учнями на уроках української мови і літератури.

Алгоритм роботи вчителя

з обдарованою дитиною (українська література)

1. План роботи.    

2. Опрацювання критичного матеріалу:

>      вивчення біографії письменника;

>      складання  хронологічної  таблиці  життєвого  і  творчого шляху письменника;

> добирання цікавого матеріалу, фактів;

>  написання реферату.

3. Вивчення творчості письменника:

>      ознайомлення з текстовим матеріалом;

>      аналіз прочитаного твору;

>      порівняльна характеристика образів героїв твору;

>      виписування цитат до образів;

>      аналіз використаних описів у творі;

>      складання плану твору;

>             аналіз художніх засобів, використаних у творі.

4. Ознайомлення з іншими творами письменника (читання, аналіз).

5. Виконання творчих завдань:

>  складання кросвордів до творчості письменника;
> складання кросвордів до вивчених творів;

>      створення презентації  життєвого і творчого шляху письменника;

>      створення презентації творів письменника;

>      складання словничка невідомих слів до твору;

>      складання питань до художнього твору, до вірша;

>             складання    тестів    для    перевірки    знань    з    біографії

письменника, змісту твору.

6. Опрацювання матеріалу з теорії літератури.

7. Виконання   практичних   завдань   з   теорії   літератури   (наведення прикладів з різних творів).

8. Написання твору за творчістю вивченого письменника.

9. Захист творчої роботи.

Алгоритм

роботи вчителя з обдарованою дитиною

(українська мова)

1. Самоосвіта вчителя.

2. Детальне вивчення програми.

3. Складання плану роботи з обдарованою дитиною.

4. Вивчення недоліків у навчанні.

5. Поглиблене вивчення теоретичного матеріалу.

6. Виконання практичних завдань за вивченим матеріалом.

7. Самостійне опрацювання додаткових джерел.

8. Виконання творчих завдань:

>      складання ребусів;

>      складання кросвордів;

>      складання цікавих завдань;

>       складання тестових завдань.

9. Виконання завдань з розвитку мовлення:

>      написання лінгвістичних казок;

>      написання творів різних типів;

>      складання творчих завдань з розвитку мовлення;

>      складання діалогів.

10. Створення презентації з теми.

11. Аналіз виконаної роботи (самоосвітньої діяльності), усунення помилок, наведення власних прикладів.

12. Контрольна робота за темою.

13. Аналіз контрольної роботи.

Учитель творчо підходить  до побудови освітнього про­цесу обдарованих дітей, враховуючи такі підходи:

- індивідуально-особистісний,  який  базується на необхідності врахування не лише інди­відуальності учня, а й усієї системи стосунків особистості з оточен­ням; оцінювання  впливу цих стосунків на психіку дитини та її індиві­дуальні можливості.

Реалізуючи цей підхід, учитель досягає:

• вивчення досягнутого рівня розвитку особистості;

• індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу на­вчання.

Моделюючи  форму розвитку здібностей дитини,  перевагу віддаю  розвивальним  завдан­ня, оптимальним за змістом,  реальним щодо  навантаженням для дити­ни, які  формують  в неї раціональні вміння розумової праці.

Дидактичний підхід. Автор виходить з переконання у тому, що найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані.

Своє ж завдання я бачу в тому, щоб створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини, розробляючи спеціальні навчальні індивідуальні програми, орієнтовні схеми-плани індивідуального освітнього маршруту учня, тобто своєрідні траєкторії руху обдарованої дитини до успіху. Ці індивідуальні програми акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Таким чином, вчитель розробляє своєрідну стратегію збагачення, яка  дає дитині змогу в сере­довищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відпо­відному рівні. Визначаються  напрямки  стратегії збагачення:

• розширення знань про навколишній світ;

• розвиток творчого мислення;

• зростання знань у конкретній галузі тощо.

Працюючи з обдарованими дітьми, вчитель створює необхідні  ди­дактичні умови, які включають:

• своєчасну діагностику;

• відповідне здібностям програмне забезпечення;

• розробку системи творчих завдань;

• визначення витрат часу на опанування навчальною програмою певного предмета;

• спонукально-творчу діяльність учителя.

Плануючи роботу з обдарованими дітьми, я досягаю  належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аналітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Поєдную  групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Підбираю зміст так, щоб навчальна інформація доповнювалась науковими відомостями, забезпечуючи  високий темп освоєння інформації учнями.

Серед методів навчання обдарованих учнів, які застосовую,  превалюють  самостійна робота,пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням, який здійснює учитель,  стимулює поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання  мають творчий, диференційований характер.

Важливий спектр діяльності вчителя – це індивідуальна позакласна роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Така форма роботи забезпечує педагогічний супровід  розвитку інтересів і нахилів учнів, допомагає їм в обранні профілю позашкільних занять.

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Одним із напрямків моєї роботи з обдарованими учнями є підготовка їх до предметних олімпіад. Заслуговує на увагу систематичність та наступність та перспективність  цієї роботи. Однією з передумов готовності вчителя до цієї діяльності є те, що вона постійно займається самоосвітою, забезпечуючи відповідний фахово-інформаційний рівень. 

         Доолімпіадний період:

Цей період починається на початку навчального року. Протягом цього часу передбачається робота безпосередньо в навчальних закладах, а також позашкільні форми занять (гуртки, заняття окремих груп тощо).

Підготовка включає:

Вирівнювальні підготовчі заняття щодо повторення задач минулого олімпіадного сезону, уведення в групу олімпіадників нових учнів. Ця робота включає як індивідуальні, так і диференційовані форми. Обов’язковою є також робота в групах.

Розв’язування завдань І та ІІ етапів попередніх олімпіад.

Проведення занять у формі «міні-олімпіад» для поступового психологічного налаштування учнів.

І етап олімпіади:

Шкільні олімпіади. Проводяться в навчальних закладах вчителями української мови і літератури.

Особливості проведення:

1.     Участь беруть всі бажаючі.

2.     Підбір завдань повинен бути диференційованим, тобто включати завдання 3-х рівнів:

·        нескладні завдання репродуктивного характеру, які може розв’язати більшість учасників;

·        завдання, які потребують творчого підходу до розв’язання;

·        завдання, рівень яких відповідає ІІ (ІІІ) етапу олімпіади.

Умови проведення олімпіади повинні максимально відповідати умовам олімпіади наступного етапу.

Завдання, що пропонуються на шкільній олімпіаді, повинні враховувати той матеріал, що був засвоєний на момент проведення даної олімпіади за навчальною програмою, однак, складність цих завдань повинна носити олімпіадний характер, визначаючи вміння учнів логічно мислити, застосовувати програмний матеріал до більш складних завдань.

ІІ етап олімпіади:

         Міська олімпіада. Для того, щоб учасники ІІ етапу олімпіади, до яких відносяться й учителі, були в максимально однакових підготовчих умовах, рекомендується попередньо провести такі заходи:

·        семінари-практикуми для вчителів щодо ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІ етапу та рівнем складності завдань;

·        заочну олімпіаду, що проходить у декілька етапів та передбачає ознайомлення учнів з авторськими розв’язками запропонованих завдань.

ІІІ етап олімпіади:

Обласна олімпіада. Цьому етапу олімпіади можуть передувати такі заходи:

·        семінари-практикуми для вчителів-тренерів міських команд для ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІІ етапу та рівнем складності завдань;

·        участь вчителів у курсах з розв’язування завдань олімпіадного рівня.

Вчителям української мови і літератури в роботі з обдарованими учнями необхідно застосовувати проблемний метод у навчанні; проводити самостійні роботи творчого характеру; застосовувати індивідуальний підхід у навчанні; впроваджувати розвивальні творчі ігри; розв’язувати творчі завдання.

Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:

·        це підготовка і участь школярів в олімпіадах і конкурсах з української мови і літератури;

·        дослідницька робота в МАН;

·        участь у гуртках, факультативах;

·        участь в інтелектуальних іграх;

·        робота над проектом;

·        участь у науково-практичних конференціях;

·        участь в Інтернет - олімпіадах.

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта,  гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом  створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.

Формування ключових компетенцій відбувається на кожному уроці. Для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань, учитель добирає систему уроків: уроки-лекції, уроки-захист проектів, уроки закріплення знань. За формою та ступенем самостійності організації діяльності учнів перевага віддається інтерактивним урокам. Застосовують проблемне навчання, проектне навчання, ігрові ситуації, «мозковий штурм» тощо.                 

Будь-яка творчість базується на знанні предмету. Тому завдання вчителя на уроці у тому, щоб у евристичній бесіді пояснити усі проблемні моменти, які можуть виникнути під час творчої діяльності учнів. Не менш важливою є й теоретична підготовка учнів.

З метою розвитку творчого мислення школярів учителем застосовується метод проектів. Учень перш ніж розпочати роботу над проектом, повинен зібрати портфоліо матеріалів, з якими він буде працювати над проектом. І тільки після цього приступає до реалізації творчого проекту. Саме у такому підході – секрет успіху. Такий підхід також сприяє формуванню соціальної компетенції, полікультурної, інформаційної. Перший досвід групової роботи над проектом дозволив у майбутньому самостійно кожному учню класу розробляти власні проекти, які розміщені на сайті http://golovina-helen.ucoz.ru/index/proekti_mojikh_uchniv/0-19. У ході проектного навчання учні привчаються серйозно і розсудливо ставитися до своєї діяльності, вчаться захищати свої проекти, набувають комунікативних навичок, навичок ведення дискусії, аргументовано доводити власну точку зору,  власне бачення питання.

         Розвитку творчих здібностей учнів сприяють проведення вчителем виставок творчих робіт учнів, турнірів знавців, інтелектуально - розважальних ігор, науково-практичних конференцій, комп’ютерних презентації творчих робіт учнів.

         Отже, кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

Можна виділити такі складові готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями:

·        відповідний рівень і постійна підтримка фахово-інформаційного рівня роботи з обдарованими учнями (курси, семінари, конференції тощо);

·        володіння методиками роботи з обдарованими учнями (індивідуальна робота, робота в групах тощо);

володіння психологічними аспектами роботи з обдарованими учнями.

План роботи з обдарованими учнями

№	Форми основної діяльності	Термін виконання	Відповідальний	примітка
1.	Організація індивідуальної підготовки учнів до предметних олімпіад	Вересень-березень	Адміністрація Вчителі-предметники
2.	Участь учнів в предметних олімпіадах базових дисциплін	Жовтень - березень	Вчителі-предметники
3.	Участь в Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. П. Яцика.	листопад	Вчитель укр. мови
4.	Участь в Міжнародних конкурсах “Кенгуру”, “Колосок”, “Лелека”.	Протягомроку	Вчителі-предметники
5.	Участь учнів в проведенні предметних тижнів	Грудень-березень	Вчителі предметники
6.	Батьківський всеобуч з питань розвитку обдарованих учнів	грудень	Практичний психолог,  кл керівники.
7.	Діяльність гуртків на розвиток обдарованості учнів	Протягом року	Керівники гуртків, завуч
8.	Участь в конкурсах, агітбригадах	Протягом року	Кл керівники, Педагог-орган
9.	Підсумкове заняття з питань ефективної роботи з обдарованими дітьми	травень	Завуч Кл керівники психолог

Банк даних обдарованих дітей

Великорешнівського НВК

на 2014 /2015 н.р.

№	ПІБ учня	Дата народження	Клас	Досягнення
1	Нюнько Валерія	20.02.2004	5	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот», конкурс з укр..мови імені П.Яцика
2	Антонюк Анастасія	22.03.2004	5	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот»  конкурс з укр..мови імені П.Яцика
3	Тишко Іванна	24.05.2004	5	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот» Учасниця вікторин, конкурс з укр..мови імені П.Яцика
4	Поліщук Тетяна	16.02.2003	6	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот» конкурс з укр..мови імені П.Яцика
5	Михальчук Дарина	19.03.2002	7	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот» конкурс з укр..мови імені П.Яцика – ІІІ місце в районі.
6	Дисяк Дарина	19.12.2002	7	Участь у конкурсах «Соняшник», «Патріот» конкурс з укр..мови імені П.Яцика

Директор                                          А.О.Космина

Форми роботи з обдарованими дітьми у школі

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має наповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизація, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий характер.

Вище перелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної роботи та позашкільної, виконання учнем поза навчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у (наукових) тематичних масових заходах, огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обрані профілю позашкільних занять.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання, збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі «перестрибуванню» через класи, переходити до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, створювати умови, за яких учень міг би навчитися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (3–4 групи по 120–140 учнів) і сети (об’єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета).

Створення спеціальних класів і шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуючи модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабі (компенсуючи модель).

Вибір форми навчання залежать від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognito – знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

Шляхи розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей школярів

Ідея розвитку творчих здібностей індивідуума, відповідає як його інтересам, так і загальнодержавним інтересам людського суспільства взагалі.

Насамперед, творча особистість значно легше пристосовується до побутових, соціальних та виробничих умов, ефективніше їх використовує і змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо.

Щоб розвинути до належного рівня творчі здібності інтелектуально обдарованої особистості, її потрібно якомога раніше виявити і впродовж її навчання цілеспрямовано впливати на розвиток її творчих задатків.

Інтелектуально обдарованим школярам притаманні такі психічні якості, які суттєво ускладнюють їхні стосунки з товаришами, батьками, вчителями та власними Я.

Таким обдарованим дітям, наприклад, до вподоби складні ігри і, як правило, не подобаються ті, якими захоплюються їхні ровесники. Обдарованим дітям властиве почуття гумору, вони нетерпимі до всього примітивного.

Особливим є стосунки обдарованої дитини з її батьками. Уже з перших днів народження діти завдають своїм батькам чимало клопоту: значно менше сплять і погано їдять; з’являються труднощі з їхньою підвищеною активністю, нарешті нескінченні запитання.

Своєрідним і складним є ставлення обдарованої дитини до самої себе. Такі діти, воліючи стати морально чистими, інтелектуально глибокими і фізично сильними, ставлять перед собою певну мету, але, досягненням її, виставляють повну висоту, і так без кінця, не відаючи, що того, до чого прагнеш, немає ніде.

Обдаровані діти вимагають уваги з боку дорослих, бережливого і, навіть, співчутливого ставлення до себе , а тому і якомога раднішого виявлення, оскільки переважну більшість з них чекає важке майбутнє.

Насамперед слід зазначити, що проблема розвитку творчих здібностей особистості була, є і ще тривалий час залишатиметься дискусійною.

Педагогічна теорія і практика свідчать, що знання, отримані механічно, є мертвими, їх, фактично, не можна використати з метою продукування нових знань, тобто, в творчій діяльності. У зв’язку з цим тільки досвід, уміле спостереження, дослідження об’єктів у їх взаємозв’язку сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває здібність до самостійної думки.

Для міцного засвоєння знань потрібно декілька разів повторювати факти, що вивчаються. Разом з тим, кожне чергове повторення сприяє виробленню звички до механічної дії, а отже, гальмує розвиток творчих здібностей учнів.

Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, маємо вчити їх не тільки тому, як розв’язувати ті чи інші проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання. Уже в молодшому шкільному віці діти мають вміти користуватися довідковою літературою.

Розвиток творчих здібностей учнів – це справа не одного дня, тижня чи місяця, а результат наполегливої і систематичної праці протягом року, терміну навчання в школі, всього життя. Найкраще, якщо в навчальному плані на розвиток творчих здібностей, крім систематичної роботи, буквально на кожному уроці, відвести дві академічні години на тиждень.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. З обдарованими дітьми з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а з іншого, – важке, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливо ставлення. До того ж робота з ними вимагає професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання – процес технологічний і його, як і на виробництві, легше зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Прийнято виділяти три групи вчителів робота яких однаково важлива для розвитку обдарованих дітей. Перша група вчителів, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу офіційного захоплення. Друга – вчителів, які навчають техніки виконання (наприклад, певний досвід), які закладають основи майстерності. Третя група – вчителі, які виводять на високий професійний рівень. Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі явище надзвичайно рідкісне.

До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісності творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для навчання обдарованих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемами і інтересами; володіти здатністю їх розпізнавати, активізувати і розвивати. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Розвиток творчості дитини в умовах його спільної діяльності

Проблема розвитку дитячої творчості в даний час є однією з найбільш актуальних як у теоретичному, так і в практичному відношеннях: адже мова йде про найважливіший умови формування індивідуальної своєрідності особистості вже на перших етапах її становлення. У психологічній літературі дитячу творчість розглядається у зв'язку з низкою проблем психічного розвитку дитини, таких, як дитячу уяву і мислення, дитяча діяльність, дитяча обдарованість і ін

Предметом нашого наукового інтересу є спільна діяльність дітей у дошкільному віці. Експериментальне вивчення різних аспектів спільної дитячої діяльності дозволило нам висловити припущення про те, що вона стимулює розвиток в цілому індивідуальності дитини, її творче начало, дає йому можливість самовираження.

В психологічної літературі вкрай неоднозначно визначається категорія творчості взагалі та дитячої творчості зокрема. Справді, з одного боку, творчість є характеристикою діяльності: особливого її виду (творча діяльність - мистецтво, література, наука) або будь-який діяльності, якщо мова йде про її розвиток, вдосконалення, перехід на новий рівень . З іншого боку, проблема пов'язана з психологічними характеристиками творчості і, отже, пов'язана з проблемою здібностей. Відоме поняття творчості як механізму розвитку діяльності значною мірою пов'язує дві ці сторони проблеми.

Робиться також спроба визначити і основні компоненти креативності (творчості). Виділяються, зокрема, перцептивні компонент (спостережливість, особлива концентрація уваги); інтелектуальний (інтуїція, уява, обширність знань, гнучкість, самостійність, швидкість мислення і т.д.); характерологічні (прагнення до відкриттів, до володіння фактами, здатність дивуватися, безпосередність)

Звертаючись до дитячого віку, природно поставити питання про те, чи здатний дитина-дошкільник до процесу творчості - адже багато хто з компонентів, притаманних цього феномену в період дошкільного дитинства, тільки починають розвиватися. Але будь-яка доросла, хоч трохи знайомий з дитячим поведінкою або діяльністю, не може засумніватися в тому, що все це пронизане творчістю: суб'єктивно дитина постійно відкриває щось нове, навіть репродуціруя вже відоме іншим людям. Однак при цьому важливо врахувати дві позиції.

По-перше, креативність в дитячому віці слід розуміти як механізм розвитку різноманітних діяльностей дитини, його досвіду, його особистості.

По-друге, очевидно, що компоненти творчості в розглянутий нами період життя будуть носить особливий характер і мати специфічну структуру. Не ставлячи перед собою завдання докладно аналізувати теоретичну сторону питання, зазначимо лише найбільш у зв'язку з цим важливі його аспекти, перш за все те, що основним у творчості дитини є уява як процес оперування образами та їх комбінування. Тому в дитячій психології ми помічаємо використання термінів уяву і творчість часто рядоположено. Крім того, найважливішим для творчості дитини є інтенсивно розвивається в період дошкільного дитинства мислення, здатність дитини до вибору неординарних рішень [7]. І нарешті, третій показник креативності в дитячому віці, прагнення дитини до відкриття нового - емоційно позитивний фон його діяльності.

В нашому дослідженні ці компоненти розглядалися як основні параметрів, що характеризують творчість дитини в специфічних умовах спільної діяльності з однолітками.

Проблема діяльнісного взаємодії дошкільнят також знайшла своє відображення в психолого-педагогічних роботах. У цьому відношенні найбільш вивченою залишається сюжетно-рольова гра [4]. Будучи для дошкільнят значущою, вона досить яскраво висвічує багато специфічних боку формування цього взаємодії. З точки зору розвитку творчості вона, без сумніву, представляє дитині безліч можливостей.

Однак та інші види спільної дитячої діяльності мають такі можливості. У Зокрема, у нашому дослідженні ми отримали досить багато фактів, що вказують на значну активізацію творчості дитини-учасника спільної образотворчої діяльності, конструювання та такого мало вивченого виду дитячої гри, як режисерська (комбінаційна) гра та ін Зупинимося на деякі результати.

Перша експериментальна ситуація - парна режисерська гра. Діти старшого дошкільного віку включалися до моделювання сюжетів відомих їм казок ( таких, як, наприклад, "Червона шапочка", "Сестричка Оленка і братик Іванко "). Аналіз ігрового поведінки дитини показав, що діти п'яти - семи років досить впевнено і адекватно підбирають ігрові атрибути (ляльки, фігурки звірів, іграшкові кубики, обручі тощо). Широко використовують заміщення відсутніх атрибутів як на предметному (килимок стає лісом, обруч - озером), так і на вербальному рівнях. Фактично з самого початку гри партнери спонукають один одного до продовження сюжету, введенню до нього нових елементів (вовк виявився голодним настільки, що Червона шапочка пригостила його пиріжком зі своєї кошики), ігнорують спотворення партнером образу героя: зокрема, поширеним виявилося прагнення дітей пом'якшити негативні риси свого персонажа. Учасники гри можуть також виходити з тимчасових рамок сюжету, поєднувати в сюжеті різні казкові і реальні події. Спостерігалося яскраво виражене прагнення учасників гри до розгорнутих мовним висловлюванням, різноманітності засобів позначення ролі. Цікавим є, на наш погляд, і той факт, що в "живій" грі-драматизації учасники більше жорстко дотримуються правил гри, ніж в режисерській грі. Мабуть, комбінаційна гра дозволяє дитині як би з боку спостерігати за діями персонажів, безпосередньо беручи участь при цьому в обіграванні сюжету, надаючи йому тим самим велику внутрішню свободу.

Друга серія експериментів була присвячена вивченню спільної продуктивної діяльності дошкільнят (ми використовували малювання і конструювання). Треба зазначити, що попередній констатуючий зріз (методика О. М. Дьяченко, аналіз продуктів дитячої діяльності) показав, що понад 50% дітей експериментальної групи важко у виконанні завдань, що вимагають фантазії, знаходження будь-яких неординарних рішень, прагнуть слідувати шаблоном (в Зокрема, це виразилося в копіюванні дітьми робіт однолітків або повторенні своїх власних), відмовляються виконувати завдання, відчуваючи явний страх перед невдачею. Результати формуючого експерименту показали, що спільна продуктивна дитяча діяльність стимулює перш за все оволодіння її учасниками новими способами виконання дій: діти підказують один одному, яку фарбу підібрати, як краще зобразити який-небудь елемент малюнка, як співвіднести деталі споруди. Діти починають вільно використовувати засоби виконання задуму. Наприклад, при будівництві мосту замість закінчилися брусків для спорудження поручнів вони без особливих роздумів встановлюють призми, зробили міст оригінальним. Учасники спільної діяльності, крім того, починають активно включати нові елементи сюжету в малюнок, охоче придумують і формулюють задум спільного дії. Практично в усіх учасників експерименту в середньому на 2 бали зріс коефіцієнт творчої уяви. Наприкінці експерименту у багатьох дітей виявилося вираженим власне прагнення до внесенню новизни в хід діяльності.

Два очевидних висновку можна зробити за результатами проведеного експерименту.

1. Спільна дитяча діяльність поряд з іншими умовами забезпечує розвиток елементів творчості у дитини, а отже, оволодіння ним новими способами дій і новими видами діяльності.

2. На певному етапі оволодіння дітьми спільними діями діяльність набуває характеру котра саморозвивається. З одного боку, це говорить про те, що вона стає самостійною, не залежною у відомих межах від дорослого. З інший, дитина не лише оволодіває певною мірою яких-небудь конкретним видом діяльності, а й діями кооперації з іншими дітьми.

Слід виділити, проте, ряд педагогічних умов, що вимагають особливої уваги при організації спільної дитячої діяльності, що розвиває творчість дітей дошкільного віку. Перша умова пов'язана з будь-яким видом спільної дитячої діяльності: діти повинні мати уявлення про те, що значить виконати будь-яку дію разом, тим більше, що способи кооперації різні. Корисні в цьому відношенні бесіди з дітьми "Що значить разом працювати", "Чому діти грають разом", "Що ми робимо разом" і т.п.

Друге. При організації спільної діяльності дітей, вибір цієї діяльності необхідно дотримати певну послідовність. Дитина повинна оволодіти індивідуальними способами виконання тих чи інших дій перш ніж включиться в групову діяльність. Звичайно, рівень індивідуальних умінь і навичок буде різним у кожної дитини, але операціональні труднощі, як показали результати експерименту, можуть стати перешкодою до активного і творчого співпраці з ровесниками.

Третє умова пов'язана з принципами комплектування груп учасників спільних дій. При цьому можна виділити два параметри: кількість учасників та їх взаємини. Як показують практичний досвід роботи з дошкільнятами й експериментальні дані, дітям властиво ділове взаємодія в малих об'єднаннях: у діади і тріади. Особливо це показово для неігровий діяльності. Організовуючи роботу в таких малих об'єднаннях, ми одночасно вирішуємо ще одну істотну завдання: в доступному практичному варіанті формуємо у дитини уміння співпрацювати з іншими дітьми, дітям просто легше координувати свої зусилля. Що стосується другого параметра, то цілком очевидно, що взаємодія з партнером в ситуації емоційного комфорту значно змістовнішими і результативніше, ніж в інших умовах. Проте виконання групової діяльності далеко не завжди здійснюється дітьми, що симпатизують один одному, і не завжди це пов'язано з регламентацією діяльності дорослим. У цьому випадку результативною виявляється діяльність лише за наявності лідера з демократичними тенденціями і доброзичливим ставленням до інших дітей.

Четверте умова - це розмаїття видів спільної дитячої діяльності. Важливо це перш за все тому, що дитина в такому випадку може задовольнити не тільки взагалі потреба у взаємодії з однолітками, але і виборчу потреба в спілкуванні з тим чи іншим однолітком. Крім того, в кожному виді діяльності дитина, також як і доросла людина, проявляє і набуває цілком певні знання, уміння, якості особистості і в умовах спільної діяльності може реалізувати себе у власних очах і в очах інших дітей.

П'яте умова відноситься насамперед до тих видів діяльності дошкільнят, які в найбільшою мірою орієнтовані на розвиток творчості дитини. Мета такої діяльності повинна бути представлена дитині в незвичайному задум або припускати незвичайну, привабливу (ігрову, змагальне) форму здійснення. Це лише основні, на наш погляд, умови, які необхідні для розвитку творчої спільної діяльності дітей. А процес її організації настільки складний, що обговорити всі питання в рамках статті не представляється не тільки можливим, а й за доцільне: кожна конкретна ситуація вимагає особливої осмислення і власне педагогічної творчості.